Цей вірш я присвячую світлій пам’яті Олексія Олексійовича Покамістова- Інженера Крюківського вагонобудівного заводу, репресованого в 1937 році разом з групою працівників і безпідставно звинуваченого у шкідництві. Він єдиний із усіх не визнав себе винним і не оговорив нікого з колег, незважаючи на катування і тиск на сім’ю. Тільки через двадцять років Олексій Покамістов, пройшовши пекло ГУЛАГу, повернувся в Кременчук. Всі інші учасники так званої “шкідницької групи” були розстріляні ще в 1937 р.
Присвячую світлій пам"яті моєї давньої знайомої і старшої подруги, учасниці бойових дій в рядах ОУН УПА, зв"язковій Марії Гращак- Дудкевич ( псевдо- Мрія), та всім жінкам, що віддали свою молодість і життя на полі бою за Волю України.
АДМІНІСТРАТОРУ САЙТУ ПАНУ ВАСИЛЮ. НА МОЮ ДУМКУ Я ВИКОНАВ ВИМОГИ САЙТУ І НА ЦЬОМУ ТИЖНІ МАЮ ПРАВО ДРУКУВАТИСЬ. НАДАЛІ ТЕЖ ОБ*ЯЗУЮСЬ ВИКОНУВАТИ ЧІТКО ВИМОГИ. ТРИ ВІРШІ НА ТИЖДЕНЬ.