ЖИТIѢ ГЕРМАНОВЪ I СЪЛОВIАНОВЪ старорутенскь, украінскь млавеніє /съполъставленiє/ онi же мали зводи, што iменyвали “штадтiє”, миє же мали седла, села, i места мостени. iхни же седла се мяновали “дорфе”, ако "дворне". [/b]держава се мяновала "штатъ", што твърдо стоi. у насъ же- што держа є твiєрдо, гартъ. i словае же ихънiє спореднi сутъ със нашiє. яко же сълнъце зоветъ се у нiхъ "зонне" або же "суннъ". a “мiєсацъ" се зове "мондъ" або же "моонъ". а звездиє се зовеатъ "штелленъ", або же "старренъ" , ако "стернiє" гострiє наша. што значитъ "сталiє", "непорушанi", ако тако же "жарiє", "згариє" нашiє. "днебесе" се називаетъ "гiммельнъ" або же "хевенъсъ", што iє в нашoiмъ мълавенiy одворотно "лемiгъ", або же "невiєдъ". "повiєтрiє" се зоветъ "аеръ" або же "лиуфътъ", шта е у насъ "легки" або "летъки", або же "гърькки". "вода" се iменувала у нiхъ "вассерь" або же "ватхерь" , шта у нашей млавiе се зовiєтъ на одворiєтъ "водхерь", ако iє "ръоса" або "рьека". такъ само, маiєми и назвiє родичiєвъ, а чъстиєнъ тiєла, а назви змiєнъ дъновнa. а iнни назвъни и слова действiи. съпъвстъвителъ: Iоаннъ Петришиннъ [b]
да как-же можна допускатъ, чтобы так злосно, подло врать? и говорить о ценностях высоких? и делать вид, что веришь в Бога? куда ведёт вранья дорога? и сколько нужно ещё жертв, чтоб накормить "величие" кого-то? которая по счёту рота должна возвысить идиота, смешавши плоть свою с землёй, чтоб завтра смог мегал ордынский обрести покой, ступив кровавою ногой на землю мира и надежды? увы, героями историии стают захватчики-невежды. Иван Петришин , поэзия по-русски
Иван Петришин , поэзия по-русски
ПОЯСНЕННЯ ПРИТЧІ УРЯДОВОЇ ЖІНКИ /з виступу державної жінки/ (переклад - з польської) завойовниця – Росія з її урядом ворожим, де володар нехороший, дім - то Польща, цілий край: у вас -пекло, у нас- рай! а та жінка- краю сила, яка трішки помилилась. всі поляки - діти рідні, радісні, багаті, бідні... двері- то кордони краю, закриття- ключі від раю. хай читає, хто навчає, всі студенти-ти і я, притчею горджуся я, хоча вона й не моя. Іван Петришин,
Цей вірш я написав в той, такий далекий тепер, час, коли комуністична банда робила усе можливе, щоби Україна продовжувала жити під совєтським прапором.
Зараз про це вже майже забули, але рухівці в той період вимушені були вести просто таки запеклу боротьбу за визнання блакитно-жовтого прапора - символом України.
Всім героям, що поклали свої голови за Україну під її НАЦІОНАЛЬНИМ прапором, присвячую сьогодні цей давній вірш...
сторінка: Українцям
| АВТОР ТВОРУ:
Борис Костинський
