Мат перемат – мова слабких,
Надуманих з себе крутих,
Мова лінивих до праці людей,
Мова ревуча, як скрипи дверей.

Чую мову – серце болить,
Не можуть без мата прожить,
Батьки, матері, дорослі й діти.
Не бачу причин, що би радіти.

Мат перемат – мова чужа,
Від бісів бездушних вона.
З стаканом вина - «сильніша» дія,
Мова гидкого, вбивчого змія.

Забуваємо рідні слова,
Що мила матуся плела.
Де звучання співучої мови?
Лиш чути лепет звуків полови.

Цей сморід диму їдкого,
З язика від немочі злого,
Вїдаєьться у наші клітини,
Роз’їдає любов у родині.

Мат – поразка для королів,
Відречімось брудних тих слів,
Інші слова візьмімо в основу.
Плекаймо чисту батьківську мову!

Троянди червоні дарунок тобі,
Подяка, що поряд ти є у житті.
Конвалії білі – весни першоцвіт,
Це вдячність, що разом ми стільки вже літ.

Підсніжники ніжні – за серце твоє
За те, що розпалює битись моє.
А сині волошки – за колір очей,
За радість проведених разом ночей.

Рясно вкрашає цей букет холодок,
За помисли світлі і плани думок.
Прийми ти від мене і в серце вложи,
Як ліки цілющі, за те, що є ти .

Із мальв, із прекрасних віночок сплету,
Одіну на ясну голівку твою,
З пелюсток тюльпанів встелю я стежину,
Обніму, поцілую тебе я єдину.

Прийми цей дарунок моїх почуттів,
Помовчи, не кажи, не треба тут слів.
У твоє пишне вплету я волося
Від Бога пшеничне, хлібне колосся.

Щезла зірка а двоголовий орел

Дітей наших глянь величчю коле...

Чому  так тяжко поєднатись

Так тяжко під одним хрестом

Одні молитви Богу слати

Щоб Він нас всіх дарив добром

Продовження...

Не тихнуть  молитви

На братній ниві...

Ніколи не думала, що перекладати свій твір із російської буде так тяжко... Перечитую вже декілька днів і все щось не так. Тепер набралася сміливості надрукувати його... Якщо є зауваження, то пишіть, будь ласка.