|
|
Спішитися
Миритися
Бо час скоро минає
|
|
В моему розуміні мораль - це все найкраще і найсильніше.
| сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
цимбалюк валерій володимирович
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
arustokrat
|
Дата: 23.10.2008
|
|
Напомаджені губи червоним,
Йдеш неквапно по рудій дорозі,
Над головою гомонять ворони:
Зарадити тобі вони не в змозі. Все життя, як місяць – на одинці,
Не спинити вже упущений трамвай.
Й не напитись із засохлої криниці,
Бо вода затихла в ній – і край. Йдеш вже довго, не поспішаєш,
Вітер потріпав твоє волосся,
Кого зустрінеш – не спитаєш:
„Як тобі весь час жилося”? Проходять дні, минають ночі,
Тебе вже осінь кличе в гості.
Такі спустілі й витравлені очі
Не віднайдуть стежини серед злості. Люди! Намалюйте вірний шлях
Сліпій і непокірній пані.
Проведіть серед густих, тернованих кущах,
Хай збагне, що не в безвихідному стані. Каміння кидатимуть в тебе – не лякайся,
За життя боротись треба – не зламайся.
Широка дорога – можливостей більше,
Вузької стежини дістатись трудніше.
|
Твої очі, мої губи –
раз зустрілися вони.
То була душі моєї згуба –
Ти лишив мене спокою назавжди.
Зустрічі були недовгі –
Ми могли згоріти у вогні.
Репліки твої були короткі,
Та зрозумілі всі до одної мені.
Ми, мов далекі полюси:
Водночас схожі й різні.
І в той же час такі близькі,
Неначе яблука розрізані.
Нам не потрібні ні пояснення, ні запитання:
Зрозумілі погляд, жести, сміх.
І скажу тепер я без вагання:
„нехай з’єднає нас минущий вік”.
І добре, що сонечко одне над нами:
Тепер я так вважаю.
Хай в тебе вже весна настане –
Тепер лиш це я побажаю.
01.2008.
|
Дзюрчать струмки з дахів
І вже не чуть птахів.
Дощ цілує листя,
Краплі лиш тремтять,
Журавлі курличуть,
В вирій десь летять.
На віконці сльози –
Дощ лишає їх.
Затріщать морози,
І всюди буде сніг.
Повітря пахне свіжістю трави
І всюди, де не глянь,
Жовто-багряні кольори.
„Бачиш? – Спускається осінь згори”.
16.03.2001р.
|
|
Моя любов, моя країна
моя єдина Україна
мій рідний край
безмежний рай.
Людей не вірних поєднай.
Згуртуй, з’єднай
життя навчай.
В серця їм віру ти вселяй.
Люби своє,
шануй своє.
Відстоюй те
в що віриш ти.
|
|
Знайома стежечка веде
Мене до неньчиної хати
Усе довкола тут живе,
Її присутністю богате.
І кущ калини під вікном,
Як і колись горить багаттям,
І п'янко пахне полином,
І матіолою,і м'ятой.
|
Осінній гість до вас спішить
З дарунками на спині.
Він тої ночі вже не спить.
До вас зайде ще нині.
|
Із землі увись кілочки:
В лісі скрізь стоять пеньочки...
|
Є святиня! Є святиня!
Це людей наших княгиня.
| сторінка: Релігія
| АВТОР ТВОРУ:
Василь Шляхтич
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Szlachtycz
|
Дата: 14.10.2008
|
|
|
Про швидкоплинність життя
| сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
Інна Семенова
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
RedPeony
|
Дата: 14.10.2008
|
|
|
Я хотіла б стати
вітром на дорозі,
Щоб розвіять сум твій
У гіркій тривозі.
|
Коли б Тарас писав як ви
Москву і царя славив
Не знав би горя ні біди
У московській державі.
|
Завітала до села
Осінь - господиня
|
"ТОП++"
-
до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
