|
|
|
Продовження...
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Леся Кравчук
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Lesyanka
|
Дата: 25.11.2008
|
|
|
спроба власного англомовного віршування з варіантом перекладу
|
В далені-далеко сонечко сідає, З ніжністю схилились верби до води, Солов'я чудова пісня затихає Лиш пливуть від берега двое у човні.
Вітерець тихенько пісню заспіває, Місяць допоможе вірний шлях знайти, Зіронька на щастя все життя хай сяє, Річенька з'єднає долі назавжди!
Від краси цієї серце завмирає, Дві душі зустрілись, тиша навкруги, Хай ніхто й ніколи їм не заважає, Хай на двох цей човен буде у житті!
|
|
не знаю, чи пройде воно за цензурою. трішки брутально.. але ж навколишній світ буває різним. і, на жаль, не тільки добрим. проте, завжди - яскравим.
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Дар`я Приходько
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Emmanuel
|
Дата: 24.11.2008
|
|
Вже кава вистигає недопита І зник приємний аромат, Так і любов моя, розлита, Жаль не вернути все назад. Нове життя надумав я почати, Хочу зробити їй на зло, Але чи варто все втрачати (продовжити)
|
|
Мій вірш, назвою все сказано, ЧИТАЙТЕ!!!
|
Вірш, який я написав в 2007 році (десь в жовтні) Нам бути разом не судилось І вже змирився з фактом я, Ти в мене в серці залишилась І поміняла все життя. *** Ще й кажеш я тебе обідив! Ну чим же скривдив тебе я? Ще й замішала сюди ****!.. (продовжити)
|
|
Вірш "Лист" про втрачене кохання. Я його написав у 2007 році десь біля 18 жовтня.
|
|
Слова твої обпікають пламенем,
Палким і жорстоким, як весь цей світ.
Думки твої тягарем, мов каменем,
Навічно лишають у серці слід.
Душа твоя за міцними ґратами,
Що тягнуть собою на глибину.
Допоки ти ще зі мною гратимеш,
Я не розумію і не збагну…
Навіщо йду я твоїми кроками,
Руйнуючи все на шляху своїм?
Чи варто, чи ні, - на межі неспокою
На це я питання не відповім…
|
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Дар`я Приходько
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Emmanuel
|
Дата: 22.11.2008
|
|
|
просто вірш... чи може рішення? не знаю....
|
|
Чи я поет?
Ось знову лементую!
Поети – пацифісти!
Чи не так?
А я б здається...
|
- Одягайся тепліше, - наказувала Оленці зранку мама. Сьогодні на вулиці сніг...
|
Метелики сніжні
Метелики сніжні зазирнули в вікно,
струмочком стікали, пізнавши тепло
ніжного серця, палкої любові,
судини на склі чистої крові.
|
"ТОП++"
-
до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
