Поетичне звернення до українського юнацтва із долею іронії і сміхом, Цей вірш веселий і радісний у ньому є переконання, що не все ще загублено серед катастрофічної дісності.
сторінка: Українцям
| АВТОР ТВОРУ:
цимбалюк валерій володимирович
ОПУБЛІКУВАВ:
arustokrat
Дата: 26.11.2008
сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
Ярослав Баран
ОПУБЛІКУВАВ:
Yarek
Дата: 26.11.2008
Не край мене своїм мовчанням, Мене не вистачить на всіх. Тебе сприймаю як навчання, Мене приймаєш, наче гріх. Не ріж мене жорстоким словом, Коротким, влучним, саме в ціль. Мов ненавмисно, випадково, Породжуєш нестримний біль.
Ти розбираєш на частини, І вивертаєш навзнаки… А я… Мені б... Дрижать коліна Лише від доторку руки…
Продовження...
сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Леся Кравчук
ОПУБЛІКУВАВ:
Lesyanka
Дата: 25.11.2008
спроба власного англомовного віршування з варіантом перекладу
В далені-далеко сонечко сідає,
З ніжністю схилились верби до води,
Солов'я чудова пісня затихає
Лиш пливуть від берега двое у човні.
Вітерець тихенько пісню заспіває,
Місяць допоможе вірний шлях знайти,
Зіронька на щастя все життя хай сяє,
Річенька з ' єднає долі назавжди!
Від краси цієї серце завмирає,
Дві душі зустрілись, тиша навкруги,
Хай ніхто й ніколи їм не заважає,
Хай на двох цей човен буде у житті!
не знаю, чи пройде воно за цензурою. трішки брутально.. але ж навколишній світ буває різним. і, на жаль, не тільки добрим. проте, завжди - яскравим.
сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Дар`я Приходько
ОПУБЛІКУВАВ:
Emmanuel
Дата: 24.11.2008
Вже кава вистигає недопита І зник приємний аромат,
Так і любов моя, розлита,
Жаль не вернути все назад.
Нове життя надумав я почати,
Хочу зробити їй на зло,
Але чи варто все втрачати (продовжити)
Мій вірш, назвою все сказано, ЧИТАЙТЕ!!!
Вірш, який я написав в 2007 році (десь в жовтні) Нам бути разом не судилось
І вже змирився з фактом я,
Ти в мене в серці залишилась
І поміняла все життя.
***
Ще й кажеш я тебе обідив!
Ну чим же скривдив тебе я?
Ще й замішала сюди ****!.. (продовжити)
Вірш "Лист" про втрачене кохання. Я його написав у 2007 році десь біля 18 жовтня.
Слова твої обпікають пламенем, Палким і жорстоким, як весь цей світ. Думки твої тягарем, мов каменем, Навічно лишають у серці слід. Душа твоя за міцними ґратами, Що тягнуть собою на глибину. Допоки ти ще зі мною гратимеш, Я не розумію і не збагну… Навіщо йду я твоїми кроками, Руйнуючи все на шляху своїм? Чи варто, чи ні, - на межі неспокою На це я питання не відповім…
сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Дар`я Приходько
ОПУБЛІКУВАВ:
Emmanuel
Дата: 22.11.2008
просто вірш... чи може рішення? не знаю....
Чи я поет? Ось знову лементую! Поети – пацифісти! Чи не так? А я б здається...
"ТОП++ "
-
до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...