|
|
В категорії матеріалів: 668
Показано матеріалів: 621-640 |
Сторінки: « 1 2 ... 30 31 32 33 34 » |
Сортувати за:
Даті ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
|
Ми земні, бо безнадійно любимо,
Безнадійно люблять тут і нас.
Д. Кремінь
|
|
На тебе зиркатиму
понад кухлик з кавою,
Тобі здаватимусь
обманною, лукавою
|
|
запах цитрини маленька настільна лампа -
моя двадцятирічна подружка для неї я й досі першокласниця
його шкарпетки тіні костюмів китайські запальнички
це все що лишається з нами цього недільного вечора
гойда-гойда
не спиняється тепла колиска де міцно сплять прожиті
разом роки
не стомлюється говорити моя балакуча кров і коли її притчі
стають нестерпно гучними
вона ганяє мене ночами крізь витоптані коржі безкоштовних пляжів
крізь вулики супермаркетів привиди сірих зупинок вогні автостанцій
туди де ІСНУЄ малий повелитель воску і глини що з них
ізліплена я
мільярди соняшників глибоко десь у грудях повертають
синхронно голівки до нього
дрібні чортенята сідають на вістрі кожного нерва
ось-ось підсковзнеться хтось із них перекине червону фарбу
така пекельна неділя така незворушна цитринна тиша
буває за крок до зради
та майже лесбійська близькість гардин протяжний свист чайника
докірливе око лампи –
дещо відволікають
отож
торкаю щокою рідне затишне плече
де синій сумний дракон спопеляє усі мої соняхи
|
Ось які дівчата Які ж наївні всі дівчата.
Та ще й так гордо заперечують.
І переконують, що це брехня.
Та все ж усьому вірять. Наївність до добра не доведе,
Над всім потрібно у житті контроль.
Чаклунка в кожної в душі живе
У кожної із них є свій пароль. Наївна і трошки дурненька,
Та спробуй ти її всю розгадати…
Вони всі різні, як веселка
Не можна як одну усіх рівняти Здається знаєш добре, як себе
Але й себе не завжди, часто
Пізнати до кінця везе.
І розглядаєш ти її оманно Тож знай, чарівний друже,
Що дівчина, загадка по житті
Не стався ти ось так байдуже
До того що у неї на душі…
|
(Літературна легенда) ... та ось одного ранку голубого,
Що ледь вдягнувся в літні постоли,
на ньому
сині
очі зацвіли.
Оті небесні, рідні ті, єдині,
ті незрадливі, як її душа,
незгасні, бо дружина є дружина, -
Хоч не простить, а в горі не лиша...
|
|
Присвячується дівчині мого серця...
|
|
...Щось проказав і стих, ти був ні в сих, ні в тих, і
Я забрела в стежки, що їм кінця - ніде...
Про щастя жебонять зірки, від щастя тихі,
І сніг, і сніг іде.
|
|
Про прекрасну половину людства
|
Троянда на порозі.
Дзвеняча згадка ріже Ще прагнуть сонця й цвіту
|
|
На тебе зиркатиму
понад кухлик з кавою...
|
Вії аж до землі сягають,-
Так мені соромно. Щоки (з-під пудри) пашать полуницями, -
|
"ТОП++"
- до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
