Шанавні читачі До вашої уваги представляється ще одна оповідь. Я раніше від імені нібито друга пробував публікувати попередні оповідання. А зараз спробую продовжувати час від часу описувати прозою життя простих українців. За кожною такою оповіддю стоять люди, живі титани духу і патріоти своєї вітчизни, у них різні харктери, різна мова але обєднує їх одне - любов до батьківщини і свого життя. Всі свої кращі оповідання присвячую українцям за кордоном, і в першу чергу Роксолані Погорілець. Відчуйте наше життя, відчуйте чим живуть ваші співвітчизники. Приємного читання
Знову мене до школи викликають. Я й не знаю, що вже там Ігорко міг витворити . Класна керівничка каже, що у неї вже нервів не вистачає. А у мене що нерви залізні? Я вже на тих вчителів дивитися не можу. Чуть що і давай батька в школу. Я скоро в школу щотижня, як на роботу ходити буду. Обнагліли вчителі. Самі не знають, що хочуть. Дітей мучать і батьків нервують. Але нічого. Я їх потрохи сам перевиховувати буду. Нехай знають. Я сам кого хочеш навчу. Школа називається …
Гнат Голка є автором нашого сайту але, поки що, твори додаю я. І мені цікаво: чи хотіли б Ви почитати пародії на твори сучасних поетів, більшість з яких є досить відомими?
Хтось має все, не цінує і втрачає... А хтось майже нічого немає, але лише чистим серцем здобуває все чого невистачає... P.S.: не працюють коди тому нічого відписати не можу, дякую за підтримку "другої Абетки", якщо пані Галина погодиться допомогти то все вийде, вибачте що нетак...
