Блукаючи Кам'янцем-Подільським

Бідни тоти лемки

Што бояться свого

Не смотрят до заду

Лем деси на боки

Ходить собі по Бескидах.

Бува, сяде над потоком

Душа бабці, душа діда

Вже на вітрі тихесенько

Світло правди вогнем грає

Вже Карпати

Лягли спати

Під сніжну перину

Яка вкрила

Своїм тілом

Нашу Лемківщину

Батьки правду залишили

Про радість і біль співали

І хоч шкіл не покінчили

Мудрість життя дарували

Dziękuję księdzu za widok wspaniały                   Дякую вам отче за ці краєвиди    

Незабаром  разом стануть

Батько, мати, син і дочка

Буде  обрус вишиваний

Буде вишита сорочка

Яке то щастя правду пити

Келихом віри і надії

Ворогів як братів любити

І  здійснювати батьків мрії. 

На смереках сніг присів,

Чистий, білий, як пилина.

Грудень  світу сповістив,

Що  іде   Божа  Дитина.

З усіх сторін пливе історія

Ріками правд півправд брехні

Вона спішить по мимо горя

Де зупиняються вогні

Наші  ангели зі страхом

Мовчки з хати відлітають.

А чорти  мелють язиком

Нашу правду, в нашім краю.

Перепрошую вас браття

За те, що вас не покохали.

За все минуле, за прокляття,

Коли народ наш зневажали.

Години лишаю.

Не стежу за ними,

Не плачу. Співаю.

Вони пішли з димом.

Щезла зірка а двоголовий орел

Дітей наших глянь величчю коле...

Чую душі мовчазний спів

Чую як життя грає

Правдою Божих колосків

Які людей спасають