Ми бігли довго, без упину. Здавалося вже от-от фініш, на якому нас чекає переродження, початок нового життя, де будемо безмежно щасливі. Перехожі з цікавістю оглядалися за нами, адже я був у рясі, але ми ні на кого не звертали уваги, нікого не помічали і тут…
У явить собі Храм книг-бібліотеку: тиша і спокій, напівголосні розмови, навіть шепіт, завжди серйозні і далеко не юні бібліотекарі та усталений порядок роботи... І раптом!