Час адаптації. А я, ніяк не звикну, що сум обмацує мої думки, як нитку худими пальцями… …мої бажання проходять в серці перереєстрацію, а пам'ять, мов офіціантка з тацею знов пригощає спогадом про тебе. І дивиться на все це зверху небо і мовчить. І дощ немов здурів – щодня овації, а я так хочу сонечка, а то - сльота в моєму серці від твоїх слідів…
— перед тим, як братись за перо, поет має відчути в собі Бога;
— намагатися словом "зсувати" свідомість (детальніше з приводу цього
терміну див. моє есе "Деякі фігури "вищого пілотажу" в поетиці");
— не красти в інших;
— не красти в себе (що значно складніше);
— перемагати себе в змаганні з собою;
— користуватися найдостойнішим об’єктом для поезії — власним життям;
— черпати слова тільки з книги власного серця;
— писати темнотами, які швидше за дидактизми виведуть читача на світло;
— пам’ятати про те, що читач має бути співтворцем поета;
— дивувати себе: якщо я не здивував себе, вірш не потрібний;
— писати так, щоб комусь щось із написаного захотілось вивчити напам’ять;
— не стояти на котурнах тіней;
— одним оком дивитися на власну творчість і обома — на творчість інших та старатись писати не гірше кращих;
— не повторюватися у темах та ритмомелодиці;
— викладатися в кожному вірші так, ніби цей вірш — останній;
— якщо поету вдалося взяти якийсь духовний рівень в одному вірші, в
наступному вірші він не має морального права спускатись нижче цього
рівня;
— друкувати написаний вірш, коли він "відлежиться" хоча б з рік;
— постійно прагнути наближення до Першослова-Бога;
— бути впевненим, що створене поетом обов’язково колись віднайде саме
той, можливо, єдиний читач, для якого і призначене написане;
— пам’ятати слова Конфуція: “Не турбуйся про те, що тебе не знають люди. Турбуйся про те, що ти не знаєш людей”.
Прослухати вірш можете у цьому плеєрі або завантажити за цією ланкою*.
* Діє протягом місяця з дня публікації. По завершенню цього терміну можна завантажити з файлового архіву Depositfiles. Ланка та допомога - у вікні з повним текстом твору
сторінка: Аудіовірші
| АВТОР ТВОРУ:
Василь Шляхтич
Прослухати пісню можете завантаживши її
з поетичного сайту, що за цією ланкою * (Розмір файлу - 3746 Kb)
"Зриває вiтeр мoє листя, I так ,лeтить вoнo кудись... Oтак ,-принiс мeнe кoлись, вiн, I я oдин тут... залишивсь! I я,напeвнo,замeрзаю Прoжив, так малo,xoчу щe... Якщo нe вмру,тo xтoсь-зрубає... I кинe мeнe в вoгнищe Щe i щe... " * Діє протягом місяця з дня публікації. По завершенню цього терміну можна завантажити з файлового архіву Depositfiles. Ланка та допомога - у вікні з повним текстом твору
сторінка: Вірш-пісня
| АВТОР ТВОРУ:
Василeнкo Любoмир
Прослухати пісню можете завантаживши її з поетичного сайту, що за цією ланкою * (Розмір файлу - 3746 Kb)
"Mи втратили нiжнiсть, Кoxати вжe, пiзнo... Mи втратили нiжнiсть..." * Діє протягом місяця з дня публікації. По завершенню цього терміну можна завантажити з файлового архіву Depositfiles. Ланка та допомога - у вікні з повним текстом твору
сторінка: Вірш-пісня
| АВТОР ТВОРУ:
Василeнкo Любoмир
