Коли небес свинець, немов плита могильна, Придавить погляд твій, притисне спраглий дух, І темрява нічна, безжальна і всесильна Скує повільний та нечіткий тіла рух.
... та ось одного ранку голубого, Що ледь вдягнувся в літні постоли, на ньому сині очі зацвіли. Оті небесні, рідні ті, єдині, ті незрадливі, як її душа, незгасні, бо дружина є дружина, - Хоч не простить, а в горі не лиша...
...Щось проказав і стих, ти був ні в сих, ні в тих, і Я забрела в стежки, що їм кінця - ніде... Про щастя жебонять зірки, від щастя тихі, І сніг, і сніг іде.
I * * *
Отче Наш Всемогутній! Твоя воля над світом.
Ти скажи своїм дітям - доки горе терпіти?
Коли злагода, Боже, до нас завітає?
Ми питали вождів, та хіба вони знають.
Їх ворожість і лють нас лякають бідою.
Не до злагоди звикли вони, а до бою.
Котить сивий Дніпро хвиль печальну блакить.
Правий берег зітхає, Лівий берег мовчить.
Сазонова
Аліна Леонідівна. Народилась 1982 року в м. Дубні Рівненської області.
Зараз
проживаю там же. Закінчила Національний університет "Острозька
академія". Нині працюю економістом в банку. Вірші пишу бо не можу не писати....
