- Скілько отако сама, ні в дівках, ні в молодицях ходити будеш? Андрій не вертає, Петра відігнала, а дитина сиротою росте. Скоро питати зачне де тато, та же п’ять рочків уже йому! Як за себе не думаєш, то, бодай, про дитину подумай!
- Слава Йсусу Христу! – Привіталася з порога. - Слава навіки Богу святому, Софієчко! – обізвалася сестричка Ганнуся і кинулася до сповитка, що ховав у собі її племінничка. – Як я скучила за тобою!
сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Адель Станіславська
Поперед батькові очі з'явилися обоє… - Вуйку Іване, маю до вас справу невідкладну… Хочу просити руки вашої Софії. - А то чого се така невідкладна справа, хлопче? - Буркнув недоволено Софіїн вітець. – Ще-с відай у войску не служив, а вже женив би-с ся?
сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Адель Станіславська
Не сплять очка, не сплять… Ой, не спиться!.. Мандрує перед ними давня молодість, зволожує старечу пам'ять солоною поволокою, як сон, чи марево. Як давня казка, напівзабута... Ні, не так. То вона не пам'ятає дня нинішнього, а давнє, ніби вчора було…
Далека молодість ставала живою рухливою картиною перед невидющим поглядом.. Як же він любив співати цю пісню: