Цей вірш народився в Новорічну ніч, разом з 2002-им, мабуть-то. В кімнаті пахло сосною і цитрусами, за вікном танцювали сніжинки, а я подумки гуляла поміж засніжених дерев на Поліссі...
Лариса Коваль народилася 1945 року в Омську. Нині працює в Запорізькому національному технічному університеті.
Потонули віки у глибинах Дніпра, Залишились, як спогади, скелі. Що співають вони на холодних вітрах, Ці вкарбовані в синь менестрелі? І злітають у небо, прозорі й стрімкі, їх пісні, що віками не стерті. Хилитається тінь, божеволіє Кий, Б'ється дух, що не відає смерті.
Лідія Повх народилася 1961 року в селі Кушниця на Закарпатті. Закінчила Ужгородський національний університет (філологічний факультет). Кандидат педагогічних наук, доцент Закарпатського інституту післядипломної педагогічної освіти. Лауреат обласної літературної премії імені Федора Потушняка.
ПОРОГИ
Камені – карпатські сірі плескачі – Не такі уже сірі, Не такі вже й плескаті: Коли присісти – бачиш, Як у них щось виблискує Проти світла опукло (Мабуть їх пам’ять).<*/b>
Христина Керита народилася 1955 року в селі Драгово Хустського району. Закінчила філологічний факультет Ужгородського національного університету. Працювала в газеті «Закарпатська правда», літконсультантом в газеті «Молодь Закарпаття». Нині керівник міського літературного центру, вчителька української мови та літератури.
Щаслива я, Карпати, бо ви є, Бо зупиняєте вітри холодні, Бо сонце із плеча вам устає І падає поволі у долоні. Вслухайтеся у відголос доби, Нехай вовки не виють навіжені, Іще не всі реліктові дуби Злодійчукам улізли до кишені.
Володимир Білозєрський народився, живе і працює у місті Житомир, яке є батьківщиною Корольова і Короленко, Костянтина Роше та Саші Чорного. Міста, де творили Купрін, Шолом Алейкам та Хаім Бялик.
Коли, нарешті, буде мить Ввійти напередодні ранку В легке мереживо світанку, Де поза обрієм мигтить Окута золотом блакить, Жевріє світ фосфоболічний Таємним полум’ям містичнім?
Дмитро Радьков народився 1924 року в селі Новочервоному на Луганщині. 1930 року разом із усією родиною був засланий в Архангельську область. Працювати на лісорозборках довелося йому з дитинства. Учився в різних школах. Перед війною переїхав у Єнакієве.
СТОЮ СЕРЕД ПОЛЯ
Стою серед поля, неначе той витязь. Яку благодать дарував нам Господь! - Як, поле, на тебе мені надивитись? – У відповідь чую: «Частіше приходь!»
Петро Бондарчук народився на Вінниччині. По закінченні семирічки працював лісорубом, обліковцем рільничої бригади в колгоспі, служив в армії, був секретарем контори колгоспу. З 1962 року живе в Донецьку. Працював редактором на Донецькому телебаченні, відповідальним секретарем багатотиражної газети, кореспондентом обласної газети «Радянська Донеччина», літ працівником мар’янської районної газети, старшим редактором видавництва «Донбас».
Все почалося з пісні: в ранки ранні Співала мама радісно мені. Гойдаючи колиску при вікні, А за вікном – троянди полум’яні.
Анатолій Шкляр народився 1954 року в Дніпропетровську. Закінчив українське відділення філологічного факультету Дніпропетровського державного університету. Працював журналістом у багатотиражних газетах, завідуючим редакцією художньої літератури видавництва «Промінь», редактором видавництва «Поліграфіст», співробітником Управління освіти та інформатики при обласній держадміністрації. Пройшов шлях від редактора до директора всеукраїнського держвидавництва «Січ». Лауреат літературної премії імені Олександра Стовби.
Розбився глечик, тьмяні черепки Миттєво розлетілись по бруківці. І я дивлюсь, немов через віки, Куди потраплять глиняні мандрівці. Хоч як не склеюй долю день по дню, Збагнути глину – сподівання марні… Народжений з рухомого вогню Цей глечик із козацької гончарні.
