Навчивши свого меншого внучка Андрійка в чотири рочки читати за місяць на вільному і милозвучному рівні, грішним ділом подумав, що я в цій галузі схопив Бога за бороду
сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Дебелий Леонід Семенович
Прибігає до мене сусід мій, добрий приятель, другокласник Олексійко. Часто, коли маю час, ведемо ми з ним щирі розмови про життя, про порядки у школі, про родинні стосунки.
сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Дебелий Леонід Семенович
І знову прірва. Знову це важке і водночас таке невагоме падіння у глибоку невість. Пронизливий свист у вухах, неможливість вдихнути розріджене повітря. А ще каменепад – то падають на плечі гранітні брили, що вислизнули з-під ніг. Ще тоді, коли був угорі, над прірвою...