найдосконаліший Юпітере,
батьку всемогутній, кесарю богів,
якщо волиш ти, щоб кликали
мене йменням іншим,
якщо я достойний добродайности,
даруй мені та дому родини нашої
розвою та талану у чинах наших.
молитва звершена.
Ніч така гарна!...З блакиті зір плеяда сяє.
Хвиля бʼє і блиска над глибочінню неясною,
Ліс спить в імлі, й крізь сон тиху казку бає...
Ніч така гарна!... О, чом ти - не зі мною?...
Життя, чим є життя?
Життя- то пригода, що людину спіткала,
однак, на жаль, де-кого боляче покусала.
Життя людини має різне буття,
Людини вічної нема,
Й завше щасливої- катма.
Здоровʼя- то дар, яких мало,
Однак, не усіх воно спіткало.
Переклад шостого поспів'я (άσμα) "Της Δικαιοσύνης ήλιε νοητέ" другої частини "Τα Πάθη" ("Страсті") поеми Одісеаса Елітіса (справжнє прізвище Алепуделіс) "Το Άξιον Εστί" ("Достойно єсть"; вперше видана 1959 р.)
сторінка: Вірш-пісня
| АВТОР ТВОРУ:
Жасмін в каное (Το Γιασεμί σε κανό)
Так, час не жде,
однак, ти- в просторі і в часі,
а дні і ночі- лиш ротація світила,
як молодий, життя тобі надмиле,
і молодість ти спалюєш дотла,
й жага твоя - насправді, невтамовна,
й кохання- незбагнене, невимовне,
Щаслива Англія! Досить мені,
Щоб зелень лиш її я зрів,
І свист не чув чужих вітрів,
Де лісу верх зрина в любові дні:
Ta, часом, все ж, я чую сум терпкий
ми римляни, які були ще до Рудина,
Як сильний кінь, у просторі якого часто бува верховним муж,-
Олімпія перемогла, і тепер, змучена у старості, відпочиває.
Ви, хто охороняє тіло короля,
вперед ідіть-но до листяни`х гаїв свяще`нних, де
рослини родяться самі, хоч їх i не садя`ть.
ведіть тупі чотириноги з красномов'ям язиків:
бо, у мисливстві, молоді звірята,
